четверг, 30 ноября 2017 г.

Роль родини в музичному вихованні дітей
          Сім’я  є найважливішим середовищем формування та розвитку особистості: тут дитина народжується, зростає, пізнає світ,соціалізується. Саме в родині розвиваються її почуття, закладаються моральні цінності, формується фізичне та психічне здоров’я.

Прикро констатувати той факт, що сьогодні батьки приділяють вихованню дітей недостатню увагу, а роль домашнього вихователя здебільшого виконує телевізор. Мультфільми, фільми й різноманітні шоу, які переглядає малеча вдома, часто-густо не несуть виховної ідеї, ба навіть завдають шкоди розумовому та психічному розвитку дитини. І навіть найдорожчі іграшки та речі не навчать її ввічливості, чуйності,  працьовитості, не прищеплять здатність розуміти й цінувати прекрасне.
Сьогодні  почасти втрачена можливість постійного спілкуван- ня дитини зі старшими членами родини, особливо з дідом та бабусею, які здебільшого живуть окремо й не можуть виховувати онуків, розповідати їм казки, співати народних пісень. Та й з материнських вуст сучасні діти лише зрідка чують народну потішку чи колискову. 
Молоді батьки недооцінюють величезне виховне та пізнавальне значення музичного мистецтва.
Музика – це відтворення людських почуттів у їх становленні та розвитку, найтонших відтінків радості й суму, в їх зіткненнях та перетвореннях. Вона здатна  на такі глибокі узагальнення емоційного життя людини, яких немає в жодному іншому виді мистецтва, й містить у собі багатющий розвивальний потенціал. Провідною її роллю є емоційний розвиток дитини.  Батьки співають колискові, втішаючи своїх малюків, а ті співають їх лялькам. Водночас заспокійлива музика – це  не обов’язково пісні. Матері всіх часів і народів з далеких часів мугикали своїм дітям найпростішу мелодію, що складається з двох звуків.
Спільне з дорослими слухання музики та обговорення  почуттів, які вона викликала,  заохочує до обміну думками про власні емоції. Діти, знаємо, є природженими танцюристами. Якщо дати їм змогу вільно реагувати на веселу музику, вони охоче вигадуватимуть різноманітні танцювальні рухи для вияву своїх почуттів.
Практика роботи з дошкільниками засвідчує те, що заняття музикою стимулюють розвиток їхнього мовлення. Будь-яке розмовне мовлення є ритмічним, і малята залюбки «граються» з словами.

Взаємозв’язок між усіма аспектами впливу музики на дітей відбувається у різних формах музичної діяльності. Емоційний відгук  і розвинутий музичний слух дають змогу відгукнутися на добрі почуття і вчинки, активізують розумову діяльність і, постійно вдосконалюючи рухи, розвивають фізично.
Дошкільні роки – це час   найбільшого нагромадження музичних вражень, інтенсив- ного розвитку музичного сприйняття. Дитина ознайом люється зі світом музики, охоче долучається до музичної діяльності, їй цікаві заняття, пов’язані з музикою, коли вони добре організовані (співи, танці, ігри). 
Успіх музичного виховання, здійснюваного в дошкільному закладі, чимало залежить від того, як організоване виховання в родині. Саме в сім’ї, у її традиціях криються джерела музичного обдаровання дитини – вони ще не прокинулись, але чекають відчутного і своєчасного дотику до них.        
Пам'ятка для батьків
           • Раннє проявлення музичних здібностей говорить про необхідність починати музичний розвиток дитини як можна раніше. «Якщо не закласти з самого початку міцний фундамент, то марно намагатися побудувати міцний будинок: навіть якщо воно буде красиве зовні, воно все одно розвалиться на шматки від сильного вітру і землетрусу», - вважають педагоги. Час, згаяний для можливості формування інтелекту, творчих, музичних здібностей дитини, буде непоправним.
• Шлях розвитку музикальності кожної людини неоднаковий. Тому не слід засмучуватися, якщо у вашого малюка немає настрою щось заспівати або йому не хочеться танцювати, а якщо і виникають подібні бажання, то спів, на ваш погляд, здається далеким від досконалості, а рухи смішні і незграбні. Не турбуйтеся! Кількісні накопичення обов'язково перейдуть в якісні. Для цього потрібен час і терпіння.
• Відсутність будь-якої з здібностей може гальмувати розвиток інших. Значить, завданням дорослого є усунення небажаного гальма.

• Не «приклеюйте» вашій дитині «ярлик» - немузичний, якщо ви нічого не зробили для того, щоб цю музикальність у нього розвинути.
ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ОЦІНЮВАННЯ ШКІЛЬНИХ «УСПІХІВ» ДІТЕЙ


З боку батьків у стосунках зі своїми дітьми необхідно зменшувати хворобливість переживань дітей з приводу невдач, допомагати їм емоційно переборювати ситуації, які пов’язані зі шкільними оцінками. Похвала необхідна, але треба вказати на помилка, недоліки, неточності.

Як ставитись до шкільної оцінки в сімї? Як зробиш так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на вашу дитину, а не пригнічувало її ще більше.


Правило 1: заспокойтесь. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один, два, ..десять... Відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «Постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати розмову, а може... тільки вислухати дитину, співчуваючи її бідам, а може... допомогти розібратись у складній теоремі, а може... Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні — все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути на гальма.


Правило 2: не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини «все і зараз». Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому навіть не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб диггина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її — вона це робить: все завчає, а потім починає ненавидіти навчання, школу, а може й ...вас


Правило 3: безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи у школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою в собі і подолати невдачі. А як же ставитися до невдачі? Вона вас засмучує і... все.


Правило 4: не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка  достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні і ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.


Правило 5: щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один той недолік, якого ви найбільше хочете позбавитися, і говоріть тільки про нього.


Правило 6: вибирайте найголовніше, порадьтесь з дитиною, почніть з ліквідації тих шкільних труднощів, котрі найзначугці для неї самої. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно і виразності, і переказу.

Правило 7: головне: хваліть виконавця, кри-тикуйте виконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.


Правило     8:     найважче:     оцінка     повинна порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її власними вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та успіхами-неуспіхами іншого учня.


Правило 9: не скупіться на похвалу; будуючи відносини з власно» дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, котрого не можна за щось похвалити.


Правило 10: виділіть у морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися, укорінюватися дитяча віра в себе і в успіх своїх навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю потрібно досить індивідуально, тактовно. Саме при такій оцінці в дитини нема ні ілюзії повного успіху, ні відчуття повної невдачі.


Правило 11: ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні цілі, і вона спробує їх досягти. Не спокушайте дитину цілями, яких неможливо досягти.


Правило 12: не рвіть останню нитку. Досить часто дорослі вимагають, щоб до занять улюбленою справою (хобі) дитина виправила свою успішність у навчанні. У ряді випадків така заборона має стимулюючий характер і справді спонукає дитину до навчання. Але буває це тоді, коли справи з навчанням ще не дуже запущені і до нього ще є інтерес. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, сфера живого інтересуто треба не забороняти, а всіляко це підтримувати, бо це саме та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя у навчанні.

Для того, щоб правила були ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина повинна бути не об’єктом, а співучасником власної оцінки, її слід навчити самостійно оцінювати свої досягнення. Уміння себе оцінювати є необхідним компонентом уміння вчитися — головного засобу подола-на труднощів у навчанні.

В.Ф. Каяошин. Як оцінкмам шкільні «успіхи» своїх дітей?

Практична психологія та соціальна робота. -1999.— 5.-С.

Роль родини в музичному вихованні дітей           Сім’я  є найважливішим середовищем формування та розвитку особистості: тут дитина народ...